— Ви знайшли те, що шукали?

— …

— J.

На його витонченому обличчі не було й сліду подиву, ніби він заздалегідь знав, що зустріне тут J. У примружених фіалкових очах майнула ледь помітна іскра лукавства.

— Я навмисно залишив одного у живих, — пробурмотів Лі Сайон, натягуючи на себе чорні шкіряні рукавички.

Охайно складені документи, кімната охорони з увімкненим всередині світлом, що ніби запрошувало його увійти, голос вижившого, який пролунав саме у той момент, коли він дочитав останній запис експерименту. Усе це було підготовлено для однієї людини.

І цією людиною був…

— Ви ж прочитали?

…Ча Відже.

Отже, папери на столі, тіла… Все це лишили спеціально. Ча Відже подумки відзначив з іронією цей факт. Він міг би прибрати все куди чистіше. Ча Відже втупився у місце, де щойно лежав чоловік — на підлозі лишилося всього кілька плям крові.

— Так. Прочитав. Це всі матеріали з цього центру? — промовив він дещо дивно зміненим голосом.

— Ну, зовсім крихітна їхня частина.

— …

— Спеціально витратив час і відібрав її. Не залишив надто багато, бо боявся, що вони зрештою можуть не дійти до мене.

— Со Мінґі передав тобі, що я прийду.

Лі Сайон лише усміхнувся у відповідь. Со Мінґі і Романтичний провідник. Вони допомагали Ча Відже, але, по суті, були людьми Лі Сайона. Враховуючи той факт, що в порту Інчона він уже стикався з їхніми методами, це не було такою вже несподіванкою.

— Напевно, так, раз ти навіть не здивувався моїй появі. І всі матеріали навіть підготував, — відповів Ча Відже на своє ж питання, поки Лі Сайон мовчав.

— О, ні, я був дуже здивований, бо не очікував, що перша справа J після повернення через вісім років… — Лі Сайон обвів поглядом приміщення і злегка знизав плечима. — …Буде рейдом на один з дослідницьких центрів Прометея.

— …

— Хоча, між іншим, я Вас про це не просив…