— …Меттью? А що з ним? — Лі Сайон насупився.

— Він знаходиться під постійним наглядом лікаря, але його стан не поліпшується. Чи то через той клятий наркотик, чи щось інше… Але ні зілля, ні здібності зцілення на нього не діють…

— …

Кінчик пальця неквапливо обвів край чашки.

Меттью постраждав? Хіба він не загинув? Ніби жодних доповідей з цього приводу до мене не доходило.

Думки, власні й чужі водночас, сплуталися у тугий вузол. Лі Сайон важко видихнув, і з-під його протигаза пролунало сухе шипіння.

Такими темпами…

Схоже, найближчим часом нормально працювати йому не вдасться. Лі Сайон стиснув і повільно розтиснув кулак.

Та запізніла реакція, огидне відчуття, ніби тіло йому не належить, нікуди не зникли. Варто було хоч трохи послабити пильність, і хтось чужий одразу відтісняв його вбік, намагаючись взяти контроль над його тілом. Навіть після того, як він вчепився за Ча Відже вдома і дивом повернув собі крихти контролю, усе залишилось так само.

Ганібі, яка до цього щось бурмотіла, раптом насупилась і підвела погляд. Її очі примружилися і ковзнули по протигазу.

— …Він же тобі передав? Про Меттью і наркотики?

— Хто?

Що вона мелить? Наркотики? Хіба вони взагалі існують? Розум Лі Сайона наче огорнула густа імла. Він відчував себе загубленою дитиною, що заблукала у безкрайній, химерній мряці, без жодного орієнтира. Яке ж огидне відчуття.

— Хіба ти не співпрацюєш із J? Ну, тобто твоя гільдія. J казав мені, що все передасть, — продовжила Ганібі, спершись підборіддям на долоню.

— …J?

J. Ча Відже. Він виглядав просто бездоганно в тому костюмі. Варто було Лі Сайону пригадати ту мить, коли той стояв поруч, як спогади нарешті заворушилися у глибині його свідомості. Хіба хьон щось подібне згадував?

— …Ах, точно.

Лі Сайон тихо зітхнув. Здавалося, хьон і справді щось таке казав. Коли він схопив Ча Відже, який все крутився біля дверей… Що ж він тоді сказав? Щось про Меттью і що це дуже важливо.

Але, звісно, Лі Сайон тоді пустив усе повз вуха. Йому було надто зле, щоб перейматися якимось там Меттью. Та що там — він навмисне це проігнорував, бо задовбало, що хьон знову говорить про когось іншого.

— Передав, — байдуже відповів Лі Сайон.