Ча Відже застиг на місці, вчепившись пальцями у протигаз Лі Сайона. Та він же просто хотів трохи його подражнити, але на таку реакцію точно не розраховував.

Та ну, хіба цього і справді варто так соромитися? Або постривай… Невже Лі Сайон і справді зашарівся? Чомусь у Ча Відже раптом засвербіло на кінчиках пальців, і перш ніж він це усвідомив, його рука сіпнулася.

— …

Лі Сайон різко вдихнув і за мить вихопив у нього протигаз. Його почервоніле обличчя вже майже зникло за маскою, та Ча Відже встиг схопити його за зап’ястя.

— Відпусти, — почувся низький, здавлений голос.

— Стривай. Почекай секунду.

— Руку прибери.

— Навіщо ти знову його одягаєш?

— А тобі яке діло? Просто… Хочу.

Під плащем рвучко здіймалися груди Лі Сайона, а сам він роздратовано пирхав крізь зціплені зуби, все дужче червоніючи за напівопущеним протигазом.

Від тієї хлоп'ячості, яку Ча Відже колись бачив у ньому, не лишилося і сліду. Гострі вилиці, чітка лінія підборіддя, глибокий погляд — перед ним був цілком дорослий чоловік.

А тим часом на екрані тривав запис інтерв’ю з юним Лі Сайоном.

— Це можна вважати заявою про створення власного угрупування?

— Так.

— Можете нам розповісти, чому ви не обрали гільдію Самра?

— Просто так.

— А які у вас плани на майбутнє?

— А на це обов’язково відповідати?

Журналісти дружно ахнули, і Ча Відже, сам того не помітивши, прошепотів тихе «Ого», поки його пальці ще міцніше стиснулися на протигазі.

— Блять… — тихо вилаявся Лі Сайон.