— Тон у тебе якийсь дивний, — відповів Ча Відже й незграбно зробив крок назад. — Хто дозволив піти?.. Ти про що взагалі? Це ж твій дім, і, відповідно, я був там зайвим.
— Чому… Ха-а.
Лі Сайон склав руки на грудях і злегка нахилив голову, зітхнувши так, щоб Ча Відже це точно почув. Його пальці нервово постукували по передпліччях, зминаючи тканину чорного пальта.
— Де ти спав останні три місяці? Не на вулиці ж, правда?
— Що?
— Ти три місяці жив у мене. Хіба це не те саме, що «жити разом»?
— Ні, просто так склалися обставини. Це була всього лише тимчасова домовленість, щось на кшталт співмешкання з метою догляду.
— М-м… Ось як?
Фіалкові очі Лі Сайона різко зблиснули, й у них промайнуло щось в край тривожне. Тепер, коли Ча Відже нарешті придивився покраще, чужі очі здалися йому майже божевільними. Лі Сайон завжди був трохи не в собі, але ще ніколи не справляв такого враження, ніби остаточно зламався. Минув усього лише тиждень, а він виглядав так, ніби голодував цілими роками, і від того погляду Ча Відже мимоволі пройняв холод.
Він дурнувато кліпнув очима.
Дивно…
Цей хлоп чекав вісім довгих років на того, хто загинув, без жодної гарантії чи певності. Невже його терпінню нарешті настав кінець?
Ні…
Це ж не може бути Лі Сайон — Ча Відже був у цьому впевнений. Лі Сайон завжди чекав і буде чекати на нього. Тому той, хто зараз стоїть перед ним, точно не міг бути Лі Сайоном.
Може, на нього знову впливає інший Сайон?
Перед очима на мить промайнуло його заплакане личко. Невже Лі Сайон втратив контроль над власним тілом, як і того дня? І все ж здавалося, що перед ним був той самий Лі Сайон, якого він так добре знав. Поки Ча Відже намагався збагнути, що відбувається, той кліпнув очима й спокійно, майже холодно, кинув:
— Невже мені знову треба знепритомніти, аби ти повернувся?
— Ти остаточно з глузду з’їхав. Гей! — не подумавши, гаркнув Ча Відже і різко розвернувся.
На такій відстані директорка точно могла почути їхню розмову, і Лі Сайон мав би це знати. Ча Відже кинув на нього швидкий погляд, але той лише спокійно дивився на нього у відповідь, зовсім не переймаючись тим, що їх могли підслухати.
— Не «гей», а Лі Сайон, — сухо виправив він.