Прогалина, яку побачив Ча Відже, миттєво викликала у нього напад паніки.

Який сенс у людині без ролі? І чи можна в такому разі йому тут взагалі знаходитися? Сам того не помітивши, Ча Відже сильніше стиснув руку Лі Сайона, і той тихо застогнав, а, щойно усвідомивши, що робить, поспіхом послабив хватку і відпустив його. У ту ж саму мить іскри, що миготіли навколо Лі Сайона, зникли.

— Ох, вибач. Ти в порядку?

Тим часом Лі Сайон випрямився, злегка струсивши плечима.

— А це точно сон? — роздратовано спитав він.

— Ти про що?

— Система якимось чином може на мене тут впливати. Я щойно отримав штраф за порушення правила… І відчуття були надто реальні.

А й справді, це було дивно. Чи могла Система втручатися в сни людей? Так, Юн Ґьоль бачила у своїх снах фрагменти зруйнованого світу, але ж могла лише спостерігати — втрутитися туди вона не мала змоги. А щоб Система ще й фізичні обмеження накладала…

— Судячи зі всього, це таки підземелля, — Ча Відже потер потилицю. — Я бачив спогади з минулого світу так само, як і Ґьоль. Тому й вирішив, що це просто ще один такий сон.

— Але ж Система жодного разу не накладала на тебе штраф, правда?

— Ага. Я просто спостерігав за цим сном, ніби в кіно.

— …

Лі Сайон, від якого Ча Відже чекав якоїсь колкості, несподівано замовк. Здавалося, він на мить занурився у власні думки. Дивлячись кудись у порожнечу, він раптом злегка нахилив голову й легенько притулився скронею до голови Ча Відже. На щастя, цього разу жодного штрафу він не отримав.

Чи можна було вважати це нормальною поведінкою молодшого брата стосовно старшого? Ча Відже насупився, а Лі Сайон натомість тихо пробурмотів:

— Якщо моя роль — бути хорошим молодшим братом… То яка у тебе роль?

— …Її немає, — спокійно відповів Ча Відже, намагаючись зберігати рівний тон.

— Гм-м?

— Там нічого не було написано. Виходить, ролі в мене немає.

— …

Лі Сайон тихо гмикнув і випрямився.