— Хо-хо, ви, безперечно, маєте гостре око.

— Я з ним народився.

Між пані Пак і Лі Сайоном проскочила іскра. Усмішка з вуст Ча Відже зникла, хоча він і так рідко всміхався. Він кинув швидкий погляд на Со Мінґі.

Що з ним?

А Со Мінґі, наче вгадавши його думки, беззвучно прошепотів одними губами:

Він завжди такий.

У ту ж мить Лі Сайон недбало знизав плечима.

— Мене це дуже непокоїть… Пані Пак.

— Ох, лишенько… Що ви маєте на увазі?

— Так бізнес не ведуть.

Тяжко зітхнувши, він кинув шмат шкіри, з яким щойно бавився, наче торкнувся чогось брудного, і театрально обтрусив руки. Очі Ча Відже округлилися. Що це за гангстерський тон? Для нього, непохитного традиціоналіста, ця сцена виглядала надто вже зухвало. Хіба можна так безпардонно поводитися зі старшою жінкою тільки через різницю в ранзі?

Вловивши напругу, Со Мінґі швидко схопив Ча Відже за плечі й силоміць опустив його руку, перш ніж той встиг би почати тикати пальцем. Тим часом Лі Сайон навіть не планував замовкати. Він схрестив руки на грудях, зітхнувши з відвертим розчаруванням.

— Якість матеріалів… Хіба вона не надто посередня? Таких повно навіть у сховищі нашої гільдії.

— …

— Тоді навіщо я взагалі прийшов до пані Пак… Я шукав щось особливе, — й далі плавно лунав з-за фільтра протигаза його голос.

А хіба не тому, що це було єдине місце з вільним часом? Ча Відже скосив очі на Со Мінґі, а той лише мовчки кивнув — важко було зрозуміти, що він цим хотів сказати. Лі Сайон постукав пальцями по фільтру маски й пробурмотів собі під ніс:

— Може, нам варто переглянути цю угоду.

— …Ні!

Пані Пак, яка досі тримала голову схиленою, різко підняла її. В її очах спалахнула рішучість, і, схоже, чужі слова таки зачепили її за живе.

— Чому ви так поспішно робите висновки? Ви ще й десятої частини не бачили з того, що я маю.