— Бюро управління пробудженими вже тривалий час відстежувало угруповання, пов’язане з наркотиками, що шкодять пробудженим. І нещодавно з’ясувалося, що ці дві групи насправді були однією й нині працюють над спільною метою.

— То хто ж вони? І що вони замислили?

Під столом Ча Відже поклав руку на стегно Лі Сайона. Жодної реакції. Його м'язи рефлекторно смикнулися, і на тому все. Він що, заснув? Навряд чи під цю тему можна було так просто задрімати.

Що, в біса?..

Ча Відже озирнувся на Юн Біна. Той розсіяно шарпав шию під комірцем сорочки, неначе не усвідомлюючи цього.

— Їхня назва…

Саме в цю мить Ча Відже відчув легку вібрацію в кишені. Хіба йому хтось мав написати? Прикинувшись, що цілком і повністю зосереджений на розмові, він швидко перевірив телефон. Це було повідомлення від Юн Ґьоль.

[Старшокласниця Ґьоль: У нас великі проблеми. Наближається кінець.]

У ту ж мить, як очі Ча Відже округлилися…

Ву-у-у-у-у.

Усе почалося з легкої вібрації. Гам Сокйон на мить застигла, а потім злегка схилила голову, вибачаючись перед присутніми. Запала напружена тиша, хоч ніхто й не став її зупиняти. Вона витягла свій телефон. Ча Відже не зводив із неї очей, дивлячись на те, як у її темних очах відбилося світло прямокутного екрана. Яке ж повідомлення зараз могла отримати директорка?

Кінець.

Ча Відже миттєво простягнув руку й схопив Гам Сокйон за лікоть.

— Зачекайте, директорко!

У ту ж саму мить…

Звуки незліченних сповіщень пролунали в хаотичній какофонії.

Дзижчання, писки, вібрації та мелодії змішалися в божевільному шквалі. Мисливці, які до того спостерігали за Гам Сокйон і J, почали один за одним витягувати свої телефони. Навіть Юн Бін, який досі несвідомо тер шию, раптом насторожився і перевірив свої повідомлення. Та й J також не зміг би це проігнорувати.

І тоді…

Настала тиша.

Глуха тиша. Гам Сокйон, Сон Чохон, який дивився на неї, Ґю-ґю, який позіхав від нудьги, та Хон Йесон, який складав папірці з розданих роздруківок, — ніхто з них навіть не поворухнувся.