Бюро управління пробудженими, кімната для допиту.

Тук, тук.

Кінчик ручки ритмічно постукував по столу.

— Підсумуймо. Ти зв’язався з Юн Ґьоль на прохання Нам Вуджіна, так?

— Ага. Для такого майстра з проникнень, як я, це було раз плюнути.

— Гаразд. І Юн Ґьоль надала тобі досить неочікувану інформацію.

— Саме так.

— Вона зустріла J уві сні. Того самого J, якого ми знаємо. Лі Сайон, Ганібі та J застрягли всередині еродованого підземелля, але допомоги поки не потребують… Усе правильно?

— Так. Схоже, вони збирають інформацію про апокаліпсис. Клієнт… Тобто, мисливець J саме збирався розповісти про хвилі апокаліпсиса, але його виштовхнуло звідти, перш ніж він устиг договорити.

— …Принаймні факт того, що вони живі, нарешті підтверджено. Дякую, що повідомив.

Юн Бін м’яко всміхнувся, а Со Мінґі, який досі дивився на нього з-під окулярів, знизав плечима.

— За словами Юн Ґьоль, кліє… Е-е, маю на увазі, мисливець J виглядав здоровим. Ну, мабуть.

Юн Бін важко зітхнув, а Со Мінґі поправив свої сонцезахисні окуляри. Минуло вже два тижні відтоді, як троє ключових бійців зникли в еродованому підземеллі.

Нам Вуджін працював із Прометеєм над вакциною, та жодних обнадійливих результатів досі не було. Ґю-ґю повернувся додому вчора, але, пославшись на недільне богослужіння, відмовився зустрічатися з Юн Біном. А Меттью тим часом швидко повернувся до гільдії, віддуваючись і за себе, і за Ганібі.

А на додачу до цього…

— Досі жодного прогресу з вакциною?

— Кажуть, причина мутації лишається невідомою, бо інформації критично мало.

— …

Обличчя Юн Біна спохмурніло. Кількість мутованих людей зростала без упину. З-за кордону надходили повідомлення про експоненційне збільшення таких випадків, країни були надто заклопотані власними кризами, щоб нарешті об’єднати зусилля, а витік конфіденційних даних міг статися будь-якої миті.

Контроль інформації та відволікання уваги громадськості, на превеликий жаль, були не безмежними.