Серед тріску перешкод прорвався крик, і обличчя Ганібі вмить зблідло. Ча Відже різко підхопився зі свого місця. З гучним гуркотом стілець, на якому він сидів, перекинувся, але ніхто не звернув на це жодної уваги. Він підбіг до дверей і схопив Ганібі за руку.

— Ти ж ідеш туди, правда? Візьми мене з собою!

— Що?..

Очі Ганібі округлилися від подиву, та вже за мить вона рішуче кивнула й закинула руку на шию Ча Відже, притягнувши його до себе.

— Ви всі це чули, так? Я забираю його з собою.

— Е-е? Але ж він усе ще під вартою!..

— Тут людина от-от Богу душу віддасть, а це все, що вас хвилює? З ним усе пучком. Я беру відповідальність за нього на себе! Ходу-ходу! З дороги, чи хочете, щоб я вам рацією вгатила?

— Б-бити держслужбовця — це перешкоджання виконанню службових обов’язків!

— Ось тому я й тримаюся на відстані! Якщо директорка буде скаржитися, так і скажете, що я вам погрожувала!

Розмахуючи рацією направо й наліво, Ганібі буквально прорубувала собі шлях крізь мисливців, що намагалися перегородити дорогу, а Ча Відже без заперечень дозволив їй тягнути себе геть звідси, так і не зрозумівши, його обіймають по-дружньому чи просто взяли в цупкий захват. Формально під вартою був саме він, але чомусь усе це дедалі більше скидалося на те, що він сам же й став заручником.

— Ува-а-а-а!

— Б-будь ласка, обережніше!

Поки його отак волокли за собою, Ча Відже раптом задумався, чи вона часом…

Колекторкою не підпрацьовувала на стороні?..

Із вражаючою вправністю Ганібі прорвалася крізь заповнений мисливцями коридор і швидко попрямувала до пожежних сходів. Від її загрозливої постави до миттєвого рішення знайти найкоротший шлях — Ча Відже міг закластися, що вона робить подібне далеко не вперше. Він аж мимоволі від захоплення затамував подих.

Треба буде потім розпитати її про це.

Може, він навіть чогось у неї навчиться.

Гуп.

Двері пожежного виходу з гуркотом зачинилися за їхніми спинами. Упершися тілом у двері, що досі тремтіли від удару, Ганібі нарешті відпустила шию Ча Відже зі свого залізного захвату й зміряла його підозрілим поглядом із голови до ніг.

— Розумію, що трохи пізно це питати після того, як я тебе аж сюди притягнула, але… Ти точно при здоровому глузді?