— Термінові новини. Біла діра, що існувала з Дня Розколу, зникла по всьому світу… — лунав голос телеведучої з телефону Кан Чісу.

Мисливці не могли відірвати очей від неба — ця діра існувала з моменту появи пробуджених і була доказом того, що світ в одну мить змінився назавжди.

Чи можна було назвати це дивом?

Ні.

— Вона не могла просто взяти й зникнути…

Кілька мисливців кивнули, погоджуючись із бурмотінням Ча Відже.

— Може, знову насувається якась халепа. Хоча я нічого не чув про це… — Бе Вонву потер підборіддя.

— Може, то Прометей щось знову утнув?

— Мисливці навіть наблизитися до Білої діри не могли. То як би їм це вдалося?

— Вони ж уже спричинили блекаут й накликали кінець світу, то чого б і ні?

— Але…

Його серце шалено калатало.

— Спершу треба вийти на вулицю. Є якісь новини від інших гільдій або бюро? — опанувавши себе, спитав Ча Відже.

— Так, бюро, схоже, зараз оцінює ситуацію. А на Мисливському каналі радили нікуди не йти. Щоправда, це поки неофіційно…

— Згодна, але ж ми не будемо просто стояти й витріщатися на небо? Як і сказав J, давайте вийдемо спершу на вулицю. Треба ще перевірити, чи в безпеці цивільні.

Кан Чісу махнула рукою, і мисливці один за одним рушили за нею. Ча Відже ж лишився біля вікна, дивлячись у сіре небо.

Чому ж мені так тривожно?

Ча Відже притиснув кулак до грудей, намагаючись вгамувати серце, що шалено билося.

Перед будівлею гільдії Падо вже зібрався натовп — не лише мисливці, що вийшли з офісу, а й цивільні, які вишикувалися в довгу чергу. Бе Вонву ж розмахував своєю велетенською, розміром із кришку казана, долонею, керуючи потоком людей.

— Укриття гільдії Падо у тому боці! Хлопці! Проведіть їх! Не хвилюйтеся, у разі чого ми вас захистимо. Так? Ситуацію іще оцінюють. Ох, я цілком розумію, що ви налякані…