«Воно» було активним рівно 31 хвилину й 44 секунди. Хоча ні, слово «активним» тут не дуже підходить. За словами J, воно лише розплющило око й спостерігало за ними. І все ж шкода, яку воно встигло завдати за цей короткий проміжок часу, виявилася просто колосальною.

Варто було «йому» розплющити око, як звідусіль ринули сліпучо-білі монстри, люди почали мутувати, а еродовані підземелля шалено активізувалися, прискорюючи процес відбілювання навколо себе до моторошного темпу.

Гам Сокйон підперла підборіддя рукою, не зводячи очей із графіка на екрані. Лінії, що позначали кількість жертв і мутантів, стрімко злітали вгору в реальному часі. Важко було повірити, що вся ця страшна статистика — наслідок якихось тридцяти хвилин.

Якщо воно вже раз розплющило око, то обов'язково зробить це знову. Скільки часу в них залишилося? Як довго воно не заплющуватиметься наступного разу? І що, як замість того, щоб знову стулити повіки… Воно більше цього не зробить?

Тоді весь світ загине в одну мить.

Юн Бін, який стояв поруч, нахилив голову й щось тихо прошепотів їй на вухо. Гам Сокйон насупилася й повернулася до нього.

— Що? Меттью зник?

— Так. І крім цього… — Юн Бін продовжив із похмурим виразом обличчя: — Прометей надіслав офіційного листа. Вони припиняють співпрацю з усіма «некомпетентними» країнами й організаціями.

— Вони прямо так їх і назвали?

— Так. І… Є ще неофіційна вимога. Вони хочуть, щоб дослідницю Ґайон, яку зараз утримує влада, негайно звільнили.

— Тц, — цокнувши язиком, Гам Сокйон знову підперла підборіддя, а тоді, постукуючи пальцем по столу, запитала: — Де зараз J?

— Сюди.

Ганібі швидко крокувала довгим коридором, тягнучи Ча Відже за зап’ястя. Навіть попри те, що його буквально волокли за собою, Ча Відже раз у раз нервово озирався назад.

— Ганібі! J! Зачекайте!

Тому що за ними, ледь не задихаючись, біг лідер Хан. Звичайна людина фізично не могла встигнути за мисливцями, та керівник Хан не здавався й уперто намагався не відставати. Та Ганібі його просто ігнорувала.

— Може, все-таки вислухаємо його? — запитав Ча Відже.

— Нема потреби. Він знову брехатиме. Ти ж і сам усе бачив, так? Він постійно викручується й ніколи нічого не каже прямо!

Невдовзі перед ними з’явилися двері з табличкою «Кабінет лідера гільдії». Без жодних вагань Ганібі з легкістю вибила їх ногою. Двері злетіли з петель і з гуркотом упали на підлогу кабінету. Вона переступила їх і спокійно зайшла всередину. Ча Відже ж від цього аж мимоволі знітився. Він і сам колись вибивав двері, але спостерігати за цим збоку чомусь було дивно й ніяково.

І це ж іще гільдія HB…