— …Ти знову думаєш про якісь дурниці?

Лі Сайон боляче прикусив край вуха Ча Відже, який аж заціп на місці від несподіванки.  Він… Що, справді навчився читати думки? Ча Відже хотів було потерти вкушене вухо, та поворухнутися під Лі Сайоном було вкрай важко. А той тим часом почав покусувати й облизувати його вухо, ніби це була якась кісточка для собак. Від вологих звуків просто біля вуха його плечі мимоволі напружилися, а сам він легенько ляснув Лі Сайона по спині.

— …Ти що, пес? Припини вже.

— Пес тут тільки ти, хьоне.

— Що?

— Менше з тим… Схоже, я тебе самого надовго залишив, раз ти встиг казна-що собі навигадувати.

Губи Лі Сайона неквапом перемістилися з вуха на щоку, і його м'яке волосся так приємно залоскотало шию й обличчя Ча Відже. У нього що, відросло волосся? Ча Відже ковзнув рукою по спині Лі Сайона трохи вище й мимоволі почав перебирати кучеряві пасмочка на його потилиці, а Лі Сайон, потершись губами об його щоку, трохи підвів голову.

— Ще.

— …Га?

— Погладь мене ще.

Цокнувши язиком, Ча Відже зробив так, як той і попросив. Пручатися в цій тісній ямі все одно було безглуздо, та і, якщо чесно, радість від зустрічі й близькість відгукувалися в серці куди сильніше за роздратування. Та й чуже волоссячко було таким м'яким, що торкатися його було одне задоволення. А коли Ча Відже провів по шовковистих пасмах, а далі по потилиці та шиї Лі Сайона, той млосно зітхнув. Його подих обпалював все сильніше.

…А ми не надто близько?

З грудей Лі Сайона лунав швидкий стукіт серця.

Тьохк, тьохк, тьохк.

Його серце билося навіть швидше, ніж у самого Ча Відже. Відчувши дивний неспокій, він спробував трохи відсунутися, але чорна рука вмить уперлася в землю біля його голови, а її власник припідняв голову.

— У тебе спина не болить? Або голова? Чи ноги?

— Спина?

— Ти ж пом'якшив моє падіння, хьоне. Та й зрештою цю діру пробив саме ти.

Лі Сайон кинув погляд угору, на овальний отвір, з якого лилося світло, а Ча Відже, злегка повівши плечима, таки відповів:

— Не те щоб болить. Просто… Лежати тут якось не дуже незручно.