Пакет із полуничним візерунком погойдувався в руці Ча Відже.

З того дня, коли відкрився перший розлом, минуло цілих дванадцять років. Біла діра й Система залишилися в минулому, а велична ера мисливців, що прийшла на зміну П'ятій промисловій революції, безславно добігла кінця.

Часи, коли на запитання про майбутню професію понад вісімдесят відсотків дітей відповідали «Мисливець», коли в трендах висіли ASMR-відео зі слаймами з підземель, а пробуджені, яким не було чим зайнятися, у прямих етерах розпаковували мечі A-рангу…

Минули, і мисливці, яких колись обожнювали, мов кумирів, тепер стали не більше ніж головним болем суспільства.

— Мисливці? Та які там мисливці? Їм би з голоду не померти — і то вже пощастить.

— Надто багато бандитів серед колишніх мисливців. Мені особисто страшно.

— Я тепер у провулки навіть зайти не можу. Вони постійно сидять десь у темряві й чекають, кого б пограбувати.

Що ж, навіть герой своєї епохи в мирні часи може перетворитися на неробу. Колишні мисливці, які втратили джерело заробітку й залишилися без роботи, гарячково шукали спосіб вижити, але чимало з них, так і не пристосувавшись до зміненого світу, подалися в злочинність.

Плакати й гарячі лінії, якими Бюро управління пробудженими колись користувалося для пошуку нових пробуджених, тепер переобладнали для повідомлень про злочини, а стару екстрену лінію 555 скасували. Змінилися навіть списки бестселерів у книгарнях:

№1 — «Падіння мисливців: чи винні звичайні люди?»

№2 — «Секрети управління статками в одній книзі»

№3 — «Ера мисливців: крах цілої епохи»

[Повідомляйте про злочини Пробуджених за номером 777!]

[Бюро управління пробудженими дбає про вашу безпеку.]

На одному з таких плакатів стояв зі складеними на грудях руками Юн Бін, упевнено й спокійно дивлячись уперед. Сіроволосий юнак на мить зупинився перед ним, а тоді знову рушив далі. Аж раптом у нього задзвонив телефон. Він підніс слухавку до вуха.

— Алло?

— Ти де?

Від сухого голосу на іншому кінці Ча Відже, вдягнений у білий світшот, джинси й кросівки, ледь стримав сміх, що так і норовив зірватися з вуст.

— Купив олію. Я біля книгарні, уже майже підійшов. А що?

— Швидше йди. Клянуся, я зараз повбиваю цих придурків.