— Ти ж привів себе до ладу, секретарю?

— …

Гучна сирена неначе супроводжувала появу Лі Сайона — настільки сильною була його присутність, — а його самопроголошений секретар, що виповз із дальньої кабінки, миттєво залишився у його тіні!

Ча Відже, опустивши голову, полегшено зітхнув, варто було йому помітити блискучий носок черевиків Лі Сайона.

Через такий галас він просто не міг не прийти.

Розраховувати на появу Лі Сайона було ризикованим кроком. Але тепер він впевнився у дечому: якщо з ним щось трапиться, Лі Сайон і справді з’явиться. Звісно, навіть якби він не прийшов, Ча Відже зміг би якось впоратися за допомогою акторської гри.

Сховавшись за Лі Сайоном, він тремтячим голосом пробурмотів:

— П-пробачте, лідере гільдії.

— …

Лі Сайон кліпнув очима, все ще виглядаючи трохи спантеличеним. Він, здається, ще не до кінця зрозумів всю ситуацію. Ча Відже непомітно для інших легенько тикнув його пальцем у живіт, натякаючи, що той має зараз підіграти.

Але замість м’якої поверхні він відчув тверде, немов камінь, тіло.

Він під одягом каміння носить чи що?

Двоє чоловіків втупилися один в одного з широко розплющеними очима, але з різних причин. Один не міг повірити, що людський живіт може бути таким міцним, а інший здивувався, що хтось, окрім монстрів розлому, посмів торкнутися його у такому місці.

Щойно Лі Сайон поворухнувся, Ча Відже отямився і швидко додав, глянувши на нього:

— Я-я випив заспокійливе. Тож все добре! Просто нервував, бо це мій перший раз…

— …Ха.

Лі Сайон видав дивний звук — щось між сміхом і зітханням. Його примружені очі повільно пробіглися по Ча Відже з голови до пʼят, затримавшись на його розв’язаній краватці. Але зрештою він відвів погляд.

— До-обре… — протягуючи слова, він недбало схрестив руки на грудях. — Сподіваюся, моє рішення взяти саме тебе сьогодні не було помилкою.

Просто клас.

На щастя, Лі Сайон мав талант до імпровізації. Він просто ідеально виконував роль тиранічного боса! Ча Відже, скориставшись моментом, схилив голову ще нижче, додаючи до вистави ще більше драматизму.