— Що? Похмільний суп? А я теж піти хочу!
— Ой, а от тебе ніхто не кликав! Тож відчепись!
— О, а ось це гарна ідея! Як тільки спробуєш, то тебе вже не відірвати буде!
— Ха-ха, Йесоне, тобі ж до Пукхансану цього разу? Зможеш знайти час, щоб завітати до ресторану похмільного супу?
Варто було Хон Йесон вдало втиснутися між постійними відвідувачами, доволі швидко утворився квартет високорангових мисливців. А за цим чітко окресленим «квартетом поціновувачів похмільного супу» дивне протистояння між Ча Відже і Лі Сайоном навіть не думало завершуватися.
Проблема полягала у тому, що хоч Лі Сайон і посміхався, але, чесно кажучи, краще б він цього не робив. Попри криву усмішку на його губах, фіалкові очі зовсім не посміхалися Ча Відже, а продовжували свердлити його млявим поглядом.
Порцелянове курча, що зручно вмостилося у нього на руках, тихо пискнуло й сховало голову у грудях Ча Відже. Здавалося, воно боялося Лі Сайона. Ча Відже тихо зітхнув, погладжуючи голівку курчати пальцями. Йому здалося, що настрій Лі Сайона трохи покращився, але…
Як би не так.
Скоріше за все, стало тільки гірше. Ча Відже примружився, дивлячись на вродливе і водночас зловісне личко. У цей момент обличчя Бе Вонву помітно зблідло, коли він нарешті звернув увагу на Лі Сайона.
— Са, Са, Са… Сайоне!
— Що? …От курво. Навіщо ти зняв протигаз? Хочеш когось вбити?
Ганібі, яка теж доволі вчасно обернулася, у ту ж саму мить здригнулася. Як тільки Лі Сайон помітив їхні погляди, його посмішка швидко зникла, а обличчя знову набуло звичної всім байдужості. Він змінив позу, закинув одну ногу на іншу і поклав зв’язані зап’ястя собі на коліна.
— Що я вже зробив?
— Що значить «що»? Ти виглядав так, ніби збирався когось убити.
— Ти сліпа?
— Ах, ти, курво. Ви тільки гляньте на цього мудака!
— Медонько, давай очі закриємо на це зараз, добре?
— Я, до речі, пропустив вашу минулу бійку, може, все ж другий раунд влаштуєте, га?
Ганібі показала Лі Сайону середній палець, але Бе Вонву швидко втиснувся між ними, а Хон Йесон лише заохочував їх до бійки. У цьому хаосі Лі Сайон, який щойно відвів погляд від Ча Відже, промовив байдужим тоном:
— Юн Біне.