— …

Фігура у піжамних штанах і білій кепці різко зупинилася. Однак турист і молодий чоловік навіть не думали сповільнюватися — навпаки, їхні кроки лише прискорилися. Яка впевненість! Лі Мінхун вихопив зі свого інвентаря пістолет з паралізуючими патронами і, тримаючи вільну руку на мікрофоні, кинув їм ще одне попередження:

— Ще хоч один крок — і…

Але його слова обірвалися, коли турист високо підняв свою трекінгову палицю.

— Вперед!

— Кукуріку!

Лі Мінхун здригнувся від різкого півнячого крику й озирнувся. У ту ж саму мить щось гладке, кругле і дуже тверде вдарило його прямісінько у центр обличчя.

— Угх!

Із криком він відкинувся назад і гепнувся на стілець. Тим часом круглий предмет, що благополучно відправив Лі Мінхуна у нокаут, спритно вибрався йому на груди та оголосив у мікрофон про успішне завершення місії.

— Квок-квок!

Турист, Хон Йесон, переможно вигукнув:

— Молодчинка, Ккокко!

Затиснувши палицю під пахвою, він витягнув пристрій сферичної форми і натиснув на кнопку. Куля розкрилася, випускаючи блакитний електричний заряд, який миттю охопив все приміщення. Всередині кімнати охорони посипалися іскри, і вся електрика у мить згасла.

Задоволено потерши руки, Хон Йесон самовдоволено посміхнувся:

— Ось для чого я створив цей прилад. Завжди хотів зробити щось подібне.

Ха-ха-ха… Він розреготався, закинувши голову назад. Тим часом Юн Ґьоль, яка непомітно прокралася ближче до Ча Відже, пробурмотіла:

— …А нам точно можна це робити? Гільдія Падо не зв’яжеться з нами пізніше через це?

Ча Відже поглянув на неї порожнім поглядом і спокійно відповів:

— Ну… Чесно кажучи, я очікував чогось подібного, коли ми його взяли з собою.

Хон Йесон вчинив терористичну атаку за допомоги чорного пороху і навіть викрав людину прямо посеред Виставки ремісництва, де було багацько так високорангових мисливців. А тепер коли він знаходився у місці, де за ним ніхто не стежив і не збирався зупиняти у разі чого? Очевидно, що він буде у захваті й у повній готовності трощити все навколо.