Бум!
Кулак, оповитий чорними ланцюгами, вдарив у центр каменя. Масивний валун тихо розсипався, а Юн Бін, стряхнувши руку, відвів її у сторону. Навколо нього вже накопичилася невелика гора каменів із порожнистими серцевинами. Він розмотав ланцюги й витер піт, що стікав лобом, перш ніж повернутися до товаришів.
— Ви не поранені?
— Ні. А Ви у порядку, дядьку?
Юн Ґьоль, яка весь цей час ховалася за зруйнованою стіною, обережно визирнула. Поруч із нею миготіли великий палець, піднятий угору, та біле крило. Юн Бін натягнуто усміхнувся й підійшов ближче до них.
— Я в порядку. Ґьоль, а ти як? Голова не паморочиться більше?
— Ох… Трохи відпочила, тож вже почуваю себе набагато краще. Дякую за турботу.
Юн Ґьоль незграбно відповіла, почухавши потилицю. Навіть на перший погляд її обличчя виглядало значно здоровішим, ніж раніше. Юн Бін відчув полегшення, переконавшись, що вони обидва тепер були у безпеці, і тихо видихнув.
Ситуація була доволі складною. Неприємності сипалися одна за одною, немов глузуючи з них. Юн Бін передбачив безлад на Виставці ремісництва і зміг підготуватися до нього зазделегідь. Але несподіване зомління Лі Сайона та термінове прохання дослідити підземелля від Нам Вуджіна стали для нього ще тим викликом, але зрештою він якось із цим впорався.
Проте навіть він не зміг передбачити втечу Хон Йесона.
Тривожний дзвіночок пролунав у голові саме у той момент, коли він завершував усі приготування до тривалої відсутності, збираючись вже спускатися у підземелля під Чонґно 3-ґа. Тримаючи вібруючий телефон, він кинув погляд на Лі Сайона. Той злегка підняв брову, схрестив руки й заплющив очі, спершись на стіну — немов не бажав лізти не у свою справу. Невдовзі Юн Бін все ж узяв слухавку і почув на тому кінці:
— Перепрошую, тімліде. Але Хон Йесон утік…
Це була новина, до якої він не був готовий у той момент. Ах, то від шоку може й справді запаморочитися голова? За тридцять років він випробував на собі це вперше. Слухаючи розгублений голос мисливця, відповідального за охорону Хон Йесона, він уперше за довгий час дозволив такій думці закрастися у його голову.
Як же я хочу втекти звідси…
Проте тікати було нікуди, окрім як глибше у підземелля. Лі Сайон, який до цього мовчав, прикривши очі, роздратовано пробурмотів:
— Невже підлога вогнем зайнялася, що тебе так носить? Чого ти весь час тупцюєш на місці?
— Лі Сайоне…
Відчувши дивні нотки у голосі Юн Біна, той ледь розплющив одне око. Побачивши спантеличений вираз чужого обличчя, різко розплющив і друге. Це був перший раз, коли Юн Бін бачив його настільки здивованим. Завдяки Хон Йесону він, здається, зміг пережити просто безліч нових відчуттів.
На щастя, Лі Сайон довів свою компетентність як лідер гільдії, швидко доручивши справу іншим. Якби Маленьке Диво Со Мінґі не вирушив одразу ж на його пошуки, вони б досі марно витрачали час замість того, щоб досліджувати підземелля.
Хоча знайти Хон Йесона було важливо…